«Микита Безуглий – про виліт харків’ян із УПЛ», — пише: sport.ua
– Останні півроку вийшли для Металіста 1925 року невдалими. Під керівництвом Скрипника команда спочатку вилетіла з УПЛ, а згодом втратила шанс повернутися в еліту через Турнір чотирьох. У чому бачите причину?
– Дуже важко сказати. Це було круте піке. Повне фіаско. Я думав про це. Можливо, не пристосувалися до специфічної тактики. Багато грали ромбом. Десь ця тактика ризикована.
З усім тим тут не лише у тактиці проблема. Якби ми програли три-чотири матчі, то це одне, а ми мали близько десяти поразок. Тому хтось один не винен точно. Винні всі: футболісти, тренери, директори, адміністратори, масажисти, лікарі… Кожен може щось взяти на себе.
– Як взагалі колектив прийняв Скрипника?
– Очікування були дуже великі. Він добивався успіхів із Зорею, з Ворсклою наприкінці позаминулого чемпіонату вирвав єврокубкове місце. Однак у Металісті 1925 р. результату не було. Все вийшло змащене. Це був не дуже добрий період. Коли ти багато програєш, то нічого хорошого чекати не доводиться.
– Команда остаточно зрозуміла вимоги нового наставника?
– Ну, навіть не знаю. На різних позиціях треба було багато бігати. Так, можливо, деякі гравці не дуже звикли до цього. Потрібен час для адаптації. Мені здається, що з кожним матчем ситуація покращувалась, але чогось не вистачало.
Варто сказати, що скільки не грай на зборах, а чемпіонат – це зовсім інше. Там все карається набагато швидше. У суперників більше мотивації і вони можуть відходити від своєї тактики. На зборах деякі команди грали в пасик, а в чемпіонаті потім робили ставку на єдиноборства, перший м’яч, підбирання та агресивну гру.
Можливо, нам не вистачало агресії у діях попереду. Нам про це й до Скрипника говорили. Ми контролювали м’яч, але, доходячи до воріт, не били, не атакували штрафний майданчик. Починалися паси назад аж до воротаря і таке інше. Скрипник намагався це виправити, але, як ви бачите, також не вийшло.
– Скрипник у ході сезону змінював позиції на полі багатьом гравцям. Наскільки футболістам було комфортно і чи це негативно не впливало на результат?
– Я з усіма, чесно кажучи, на цю тему не спілкувався. Особисто я намагався адаптуватись. Моє головне амплуа – центральний захисник. Там я почуваюся найкраще. На флангах оборони є свої нюанси, але якщо потрібно команді, також можу закрити ці позиції. У період своїх виступів за Металіст 1925 року я взагалі зіграв на всіх чотирьох позиціях у захисті.
У тактиці Скрипника немає вінгерів. Тому якщо вінгера переводять ближче до центру, там у нього буде менше часу на прийняття рішень. Може, комусь і було дуже зручно. Однак це мої особисті міркування. Повторюся, я ні в кого про це не питав.
– Між новачками, які прийшли зі Скрипником, та старожилами команди не було напруження?
– Може й було, не знаю. Коли до команди прийшли імениті гравці, то від них, як і від Скрипника, багато чого чекали. Як показує досвід, далеко не факт, що статусні футболісти гратимуть на іншому рівні. Різниця у майстерності може бути не дуже помітною, – пояснив Микита Безуглий, який зараз грає у складі «Буковини».