«Автор HILLEL ITALIE та ДАША ЛІТВІНОВА Оновлено [hour]:[minute] [AMPM] [timezone], [monthFull] [day], [year] Поділитися Поділитися Копіювати посилання скопійовано Надіслати електронною поштою Facebook X Reddit LinkedIn Pinterest Flipboard Друк НЬЮ-ЙОРК (AP) — У мемуарах, опублікованих через вісім місяців після його смерті у в’язниці, лідер російської опозиції Олексій Навальний ніколи не втрачає віри в те, що його справа варта», — пишуть на: apnews.com
НЬЮ-ЙОРК (AP) — У мемуарах, опублікованих через вісім місяців після його смерті у в’язниці, лідер російської опозиції Олексій Навальний ніколи не втрачає віри в те, що його справа варта того, щоб за неї страждати, водночас визнаючи, що він хотів би написати зовсім іншу книгу.
«Існує суміш уривків і шматочків, традиційний наратив, за яким слідує тюремний щоденник», – пише Навальний у «Патріоті», який був опублікований у вівторок, і це справді традиційний наратив, за яким слідує тюремний щоденник.
«Я дуже не хочу, щоб моя книга стала ще одним тюремним щоденником. Особисто я вважаю їх цікавими для читання, але як жанр — достатньо».
Останні 200 сторінок 479-сторінкової книги Навального певною мірою мають ознаки інших тюремних щоденників або такої класичної російської літератури, як «Один день з життя Івана Денисовича» Олександра Солженіцина. Він відстежує нудьгу, ізоляцію, виснаження, страждання та абсурдність тюремного життя, водночас працюючи в стороні про все, від французької літератури 19 століття до Біллі Айліш. Але «Патріот» також читається як свідчення надзвичайної боротьби знаменитого дисидента з відчаєм, оскільки російська влада поступово посилює репресії проти нього, і навіть ділиться порадами про те, як протистояти найгіршому і все одно не втрачати надії.
«Головне не мучити себе гнівом, ненавистю, фантазіями помсти, а миттєво переходити до прийняття. Це може бути важко», – пише він. «Процес, що відбувається у вашій голові, аж ніяк не простий, але якщо ви опинилися в поганій ситуації, ви повинні спробувати це. Це працює, якщо ви все серйозно обміркуєте».
В останні роки Навальний став міжнародним символом опору. Юрист за освітою, він починав як борець з корупцією, але незабаром перетворився на політика з прагненнями до державної посади і зрештою став головним суперником багаторічного президента Росії Володимира Путіна.
Завершенням роботи над книгою керувала вдова Навального Юлія Навальна. У рекламному інтерв’ю для «Патріота» вона сказала Бі-бі-сі, що балотуватиметься в президенти, якщо колись повернеться в Росію – це малоймовірний крок, коли Путін при владі, визнала Навальна. Її заочно заарештовано в Росії за звинуваченням у причетності до екстремістського угруповання. Путіну “потрібно бути в російській в’язниці, щоб відчути все те, що відчуває не тільки мій чоловік, але і всі ув’язнені в Росії”, сказала Навальна в інтерв’ю телеканалу CBS “60 хвилин”.
Навальна пообіцяла продовжувати боротьбу свого покійного чоловіка. Вона записувала регулярні відеозвернення до своїх прихильників і зустрічалася із західними лідерами та високопосадовцями, захищаючи росіян, які виступають проти Путіна та його війни в Україні. У неї було двоє дітей зі своїм чоловіком, який у своїй книзі пише про його миттєвий потяг до неї та їхній міцний зв’язок, вихваляючи Навальну як споріднену душу, яка «може обговорювати зі мною найскладніші питання без зайвих драм і ламання рук».
У першому розділі своєї книги Навальний розмірковує про розпад Радянського Союзу, своє розчарування російським лідером 1990-х років Борисом Єльциним, його ранні хрестові походи проти корупції, свій вихід у суспільне життя та його відкриття, що йому не потрібно дивитися далеко для політика, «який брався б за всілякі потрібні, цікаві проекти і безпосередньо співпрацював з російським народом».
«Я хотів і чекав, і одного разу я зрозумів, що сам можу стати цією людиною», — написав він.
Його бачення «красивої Росії майбутнього», де лідери обираються вільно та чесно, офіційна корупція приборкана, а демократичні інститути працюють, а також його сильна харизма та сардонічний гумор, заслужили йому широку підтримку в 11 країнах. часові пояси. Поруч із ним були молоді, енергійні активісти — команда, яка нагадувала «розкішний стартап», а не таємну революційну операцію, згідно з його мемуарами. «Ззовні ми виглядали як зграя московських хіпстерів», — пише він, і разом вони викладають яскраві, професійно зняті відео, які викривають корупцію чиновників. Вони зібрали мільйони переглядів на YouTube і спровокували масові мітинги, навіть коли влада посилила придушення інакомислення.
Влада відреагувала на зростання популярності Навального висуненням численних звинувачень проти нього, його соратників і навіть членів родини. Його часто саджали до в’язниці та закрили всю його політичну інфраструктуру – заснований ним у 2011 році Фонд боротьби з корупцією та мережу з кількох десятків регіональних офісів.
У 2020 році Навальний пережив отруєння нервово-паралітичною речовиною, у чому він звинуватив Кремль, який заперечував причетність. Він дуже докладно описує це на самому початку книги, розповідаючи: «Це занадто, і я ось-ось помру». Його сім’я та союзники боролися за те, щоб його доставили літаком до Німеччини на лікування, і після п’ятимісячного лікування він повернувся до Росії, але був заарештований і відправлений у в’язницю, де провів останні три роки свого життя.
У мемуарах Навальний згадує, як сказав дружині, перебуваючи в лікарні в Берліні, що, «звичайно», він повернеться до Росії.
Тиск на нього продовжувався за ґратами, посилившись після того, як Росія вторглася в Україну в лютому 2022 року та посилила придушення інакомислення до безпрецедентного рівня. У повідомленнях, які він зміг вийти з в’язниці, Навальний описав жахливі умови одиночної камери, куди його поміщали місяцями поспіль за різні дрібні порушення, у яких його безжально звинувачували тюремні чиновники, недосипання, мізерне харчування та відсутність медичної допомоги. У жовтні 2023 року трьох його адвокатів затримали, ще двох оголосили в розшук.
У грудні 2023 року влада перевела Навального до виправної колонії найвищого рівня безпеки в російській пенітенціарній системі у віддаленому містечку за полярним колом. У лютому 2024 року 47-р Навальний раптово помер там; обставини та причина його смерті досі залишаються загадкою. Юлія Навальна та його соратники кажуть, що його вбив Кремль, тоді як влада стверджує, що Навальний помер «природною смертю», але не хоче розкривати жодних подробиць того, що сталося.
Десятки тисяч росіян відвідали його похорони на околиці Москви в березні в рідкісному прояві непокори в країні, де будь-який вуличний мітинг або навіть поодинокі пікети часто призводять до негайних арештів і в’язниці. Кілька днів після цього люди приносили квіти до могили, а жменька навіть прийшла у вівторок.
«Я мрію, щоб цю книгу прочитало якомога більше людей, тому що мені здається, кожен дізнається щось нове про Олексія. (Кожен) буде сміятися і трохи плакати. Він був такий крутий: сильний і сміливий, добрий і веселий. найкращий. І найрідніший», – сказала Юлія Навальна в ефірі Х.
Команда Навального повідомила, що книга буде доступна російською мовою, якою він її написав, але доставка на його батьківщину та сусідню Білорусь буде неможливою, «оскільки ми не можемо гарантувати доставку та відсутність проблем на митниці».
Кремль і російські державні ЗМІ проігнорували це повідомлення, так само, як вони проігнорували багато інших подій, пов’язаних з Навальним, ім’я якого Путін та інші високопосадовці майже ніколи не вимовляли публічно.
—-
Литвинова повідомила з Таллінна, Естонія.