«Він правив чверть століття, загинув від наступу, який тривав менше двох тижнів. Режим Башара Асада виявився напрочуд слабким. Без підтримки союзників, залучених в інші конфлікти, сирійський режим розвалився, як картковий будиночок. А Росія, Іран і ліванська Хезболла втратили важливого союзника.“, – повідомляє: news.gazeta.pl
Він правив протягом століття, а потім загинув у наступі, який тривав менше двох тижнів. Режим Башара Асада виявився напрочуд слабким. Без підтримки союзників, залучених в інші конфлікти, сирійський режим впаде, як картковий будиночок. А Росія, Іран і ліванська Хезболла втратили важливого союзника.
Для Росії падіння Асада – великий удар. Завдяки сирійському режиму Москва змогла позиціонувати себе як гравця, який має вплив на те, що відбувається на Близькому Сході. Без Асада її позиція в регіоні різко погіршиться. Росіяни мають набагато менший вплив на іншого союзника, Іран, ніж на Сирію Асада, яка під час війни залежала від підтримки Москви.
– Росія зараз втрачає перед своїм союзником імідж спроможної та лояльної держави, – каже для Gazeta.pl д-р Агнешка Бриц з Університету Миколи Коперника в Торуні. – За ці роки вона показала себе як країна, яка, на відміну від Заходу, не обманює і не кидає своїх партнерів. Хоча Вадимір Путін прийняв Асада в Москві та надав йому притулок, насправді він не зробив багато для того, щоб залишити його на посаді президента, зауважує експерт.
Подивіться відео Прес-конференція Сікорського в Берліні. Його запитали про Сирію
Для Росії Сирія більше не є пріоритетом після повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році. Вона вивела більшу частину свого особового складу та обладнання з Сирії для цієї війни. Раніше Москва допомагала Асаду, бо це було вигідно. Вона має військово-морську базу в Тартусі та авіабазу Хунаймін поблизу Латакії.
– Втрата першого позбавить Росію безперервного доступу до операцій у Середземному морі. У свою чергу, відсутність доступу до Humaymin дуже ускладнить експансію на африканському континенті, зазначає доктор Брайк.
Bloomberg повідомляв, що Москва близька до угоди з ісламськими радикалами з Хаят Тахрір аш-Шам. Ця організація з корінням в Аль-Каїді, яка відіграла найважливішу роль під час наступу проти Асада, нібито погодилася дозволити росіянам залишитися в Тартусі та Хунайміні. Однак угода неофіційна, а в самому Міноборони в Москві попереджають, що через загальну нестабільність угода може зірватися.
– Падіння Асада показує реальну обмеженість Кремля, – додає експерт УМК. – Тому російська пропаганда робить усе, щоб переконати росіян і світ, що у втраті влади винен сам Асад, а не Росія.
Іран і ліванська Хезболла Кінець режиму Асада також є серйозним ускладненням для Ірану. Сирійський режим був частиною так званої осі опору на чолі з Тегераном. Окрім Ірану та Сирії, до нього також входять: ліванська Хезболла, палестинський ХАМАС, шиїтські ополченці з Іраку та Сирії та єменські повстанці-хуси. Так само, як Росія стурбована Україною, вісь опору стурбована конфліктом з Ізраїлем.
– Незважаючи на те, що Асад нещодавно дистанціювався від Ірану, щоб покращити відносини з арабськими державами Перської затоки, а також намагався дипломатично загравати із Заходом, його падіння є великою втратою для осі опору, – каже Марцін Кжижановський з Центр міжнародних досліджень і розвитку Ягеллонського університету для Gazeta.pl.
Іранці мали своїх військових радників у Сирії, які могли, серед іншого, стежити за діяльністю Ізраїлю на Голанських висотах. Ще важливішою була транзитна функція країни, якою керував Асад. Через Сирію іранці постачали зброю та техніку ліванській “Хезболлі”. Тепер цей метастатичний канал буде зупинено. Якщо Сирія була настільки важливою для Ірану, чому Тегеран не запобіг падінню Асада?
– Коли виявилося, що Асад і його армія не змогли чинити жодного опору, було зроблено висновок, що рятувати нема чого, – відповідає експерт Ягеллонського університету. – Ще до початку наступу іранці попередили Асада про його підготовку та дуже поганий настрій в армії та серед населення. Тегеран каже, що Асад проігнорував ці попередження.
Журналісти Reuters поспілкувалися, зокрема, з сирійськими дезертирами та офіцерами. Ґрунтуючись на джерелах, вони дійшли висновку, що армія Асада була деморалізована, сильно залежала від командної структури іноземних союзників і зростала злістю через нестримну корупцію.
– Іран здатний домовитися з ісламськими радикалами, – каже Кжижановський. – Хаят Тахрір аш-Шам також надсилає такі сигнали Тегерану. Однак важко передбачити, як це виглядатиме в майбутньому.
Томас Орховскі – іноземний редактор TOK FM
РЕЗЮМЕ:
- Для Росії падіння Асада – це удар по її іміджу та зменшення її впливу в регіоні.
- Кінець режиму – це удар по так званій «осі опору» на чолі з Іраном.
- Росія та Іран робили спроби домовитися з новою владою Сирії.