«Українцям вдалося успішно атакувати щонайменше одну російську зенітну систему С-400. Фото це підтверджують. Другий, можливо, під час нападу на аеропорт у Курську. Обидва на території Росії і обидва із застосуванням західної зброї 1980-х років.“, – повідомляє: news.gazeta.pl
Українцям вдалося успішно атакувати щонайменше одну російську зенітну систему С-400. Фото це підтверджують. Другий, можливо, під час нападу на аеропорт у Курську. Обидва на території Росії і обидва із застосуванням західної зброї 1980-х років.
Ця не найновіша західна зброя – американські балістичні ракети ATACMS. Створений, в тому числі, для атаки на позиції радянської протиповітряної оборони. У них ніколи не було можливості це зробити, але через кілька десятиліть у них дуже добре з російською.
Вдалий улов на службі Перший напад мав відбутися 23 листопада. Про нього пише російський Telegram-канал «Досьє Шпіона» (@dosye_shpiona, неофіційний, але вважається одним із надійніших). У даному випадку це твердження було підтверджено фотографіями знищених елементів батареї системи С-400. На ньому чітко видно згорілу РЛС 92Н6Е, яка є центральним елементом кожної батареї, що відповідає за виявлення цілей і наведення на них ракет. За ним також стирчать залишки деяких інших спалених транспортних засобів.
За даними «Szpion», дві пускові установки мали бути знищені поза радаром. Загинули також п’ять офіцерів, у тому числі майор і капітан, командир ескадрильї і начальник штабу. Крім того, загинули троє цивільних співробітників концерну “Алмаз-Антей”, виробника системи С-400. На момент нападу вони мали обслуговувати техніку. Уражена батарея не мала бути в бойовому стані і знаходилася біля села Велике Жирово, приблизно за 100 кілометрів від кордону з Україною. У такій ситуації виявити його та вдало вразити – великий успіх української розвідки.
Інших підтверджень атаки немає, окрім запису з камер відеоспостереження, опублікованого в мережі 23 листопада. Його передбачалося виконати в Курській області. На ньому видно ракету, що пролітає, і вибух на горизонті. Однак невідомо, де саме він був виготовлений і що він представляє.
Вони досягли місця призначення Другий напад стався в ніч з неділі на понеділок в самому Курську. Українці атакували військовий аеропорт, розташований поруч з містом. Спочатку росіяни писали, що з 8 випущених ракет ATACMS 7 були перехоплені і втрат немає. Канал “Fitterbomber” у Telegram запевнив, що через загрозу подібних атак на базі вже давно не перебуває бойова авіація. Пізніше з’явилися додаткові заяви, що одночасно на базу прилетіло ще кілька безпілотників.
У понеділок у мережі з’явилися кілька записів з камер відеоспостереження біля аеропорту, на яких видно напад. Цей говорить багато про що.
На ньому показана робота російської протиповітряної оборони. Ракети, які він запускає майже вертикально, швидко летять у низькі хмари, де також можна побачити спалахи, які можуть вказувати на те, що вони вразили загрозу, що наближається. Через деякий час в тому ж районі, звідки злетіли ракети, можна побачити безліч спалахів меншого розміру, які є результатом вибухів суббоєприпасів, розкиданих касетною боєголовкою. Майже напевно належить до українських ракет ATACMS. Видно кілька груп невеликих вибухів, тому точно не 7 із 8 ракет були перехоплені. Однак чи вдарили вони щось, сказати неможливо. На записі не видно вторинних вибухів і неконтрольованих пусків ракет, які часто супроводжують успішне ураження позицій ППО.
У мережі також з’явився ще один запис цього нападу, значно ближчий до місця подій. Це зробив російський військовий, водій вантажівки з Курської області, який раніше опублікував записи, на яких видно позиції ППО «Тор». Йому дуже, дуже пощастило, тому що він записав зливу невеликих бомб, розкиданих ATACMS, які в кінцевому підсумку вибухнули, можливо, за 20-30 метрів від автомобіля, в якому він сидів.
Однак жоден із записів не дозволяє чітко стверджувати, чи вдалося українцям знайти в аеропорту щось цінне. У нинішній ситуації одні лише злітно-посадкові смуги та стара інфраструктура авіабази — це, звичайно, не те. Навряд чи українці обстріляли б її такою кількістю своїх дорогоцінних балістичних ракет. Тож напевно вони мали інформацію, що там є ще щось, цінне.
Успішні атаки обмеженого значення Самі по собі такі атаки суттєво не вплинуть на хід війни, хоча знекровлення російської ППО – справа важлива. Це призводить до значних матеріальних втрат, адже це одні з найдорожчих систем озброєння. Однак у росіян його багато, а в українців немає інструментів, щоб реально скористатися його ослабленням. Українська авіація надто слабка і тримається на своїй території, здійснюючи лише дуже обмежені атаки на фронті. Навіть за умов ослабленої російської наземної оборони російські винищувачі залишатимуться для неї серйозною загрозою. Не видається реалістичним, що під час цієї війни українці матимуть достатньо сил у вигляді, наприклад, F-16, поставлених із Заходу, щоб ризикувати серйознішими повітряними кампаніями проти росіян.
З іншого боку, послаблення російської протиповітряної та протиракетної оборони не призводить до значного почастішання та жорсткішого ракетного обстрілу інших цілей у глибинці Росії. Швидше за все це пов’язано з тим, що росіяни навчилися розганяти та ховати все, що варто вражати, на відстані близько 100 кілометрів від лінії фронту, де українська розвідка працює пристойно. Крім того, українці не мають великої кількості західних ракет, таких як ATACMS і Storm Shadow, тому не можуть їх використовувати та атакувати малоцінні цілі. Можливо, ситуація змінилася б, якби українці почали серійне виробництво своїх балістичних і крилатих ракет, але це поки що в сфері анонсів.
Тому удари по російській протиповітряній обороні відповідають інтересам НАТО в довгостроковій перспективі. У потенційному конфлікті між Росією та Альянсом це було б ключовим елементом захисту росіян у зіткненні з набагато сильнішими західними повітряними силами. Чим його менше і чим він слабший, тим легше було б його зламати, а з контролем у повітрі війна точно не виглядала б такою, як в Україні.