“Валерія Деменко/Дснсін Три роки з моменту, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, сотні фотографів задокументували людський вплив війни на лінії фронту та в цивільних районах. Деякі з них поділилися історіями про їхні фотографії, які з’явилися У покритті BBC з лютого 2022 року.”, – Напишіть: www.bbc.com
Валерія Деменко/DSNS
За три роки, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, сотні фотографів задокументували вплив людини на війну на лінію фронту та в цивільних районах.
Деякі з них поділилися історіями про свої фотографії, які з’явилися в висвітленні BBC з лютого 2022 року.
Влада та Костантін Ліберов
До повномасштабної війни ця команда чоловіка та дружини працювала як весільні та портретні фотографи в місті Чорного моря в Одесі. Незабаром вони переїхали “від захоплення історій кохання, до документування російських військових злочинів”, згадує Влада.
Вона з перших рук знає ризики у своїй роботі. Вибух у візиті до Донецький регіон У 2023 році залишив її з шрапнелем, що залишилася глибоко в її бік, що, вирішили, що лікарі не можуть бути видалені.
Kostiantyn Liberov/libkos через Getty Images
Нещодавній український наступ у Російському регіоні Курськ взяв участь у солдатах України
Цей потужний постріл, зроблений Костіянті Ліберановим влітку 2024 року, був представлений у доповіді Пола Адамса про українську наступу над російським кордоном у Курську.
Солдат бачить, як втішає свого відчайдушного товариша після повернення з нападу, в якому вбили колегу -військовослужбовця.
Для ліберва зображення відображає частину плутанини всередині військових за операцію.
“Втратити свого друга під час нападу всередині Росії, а не захищати нашу країну в Україні, дуже важко”, – сказав він. “Я зробив цю фотографію через емоційний вплив, який він мав на мене. Це багато говорить про ситуацію та про те, як це було для них”.
Фотографування таких сцен, що впливають на сцени, взяли участь у місцевих фотожурналістах. “Це не те, про що ми багато говоримо з колегами, як це боляче”, – каже Влада. “Ви перебуваєте в дуже важкій ситуації, і ніхто зовсім не розуміє, яким може бути рішення”.
Одне її фотографія 2023 року фіксує члена поліції білих ангелів України після невдалої спроби переконати одного з останніх жителів, що залишилися, покинути східне місто Авідвка перед тим, як російські сили підкочуються.
Vlada Liberov/libkos через Getty Images
Білі ангели України часто є останніми офіцерами, які патрулюють містечки, перш ніж їх потрапляють
Історія була частиною статті BBC про руйнівну цілодобову російську обстріл.
Чоловік попросив підрозділ поліції евакуювати свого брата з підвалу спаленої будівлі, і все ж він все ще відмовився виходити.
“Наступного дня ми не змогли повернутися через важкі обстріли”, – згадує Влада. “Ситуація стала набагато гіршою, і я не впевнений, що він міг би вижити. Це боляче, знаючи, що ти не можеш повернутися в ці місця”.
Документуючи стільки втрат і страждань, пара знайшла більш глибоку оцінку моментів радості.
Дмітро, який бився в Україні більше десяти років, був сфотографований після того, як його дружина народила в березні 2024 року.
“Ми раніше сфотографували його в окопах. І тоді ви бачите цього великого, сміливого солдата, що плаче, поки він бере свою маленьку дочку в руки, і ви розумієте, що солдати, як він, борються за ці моменти. Не тільки для себе, а для Усі в Україні “.
Kostiantyn Liberov/libkos через Getty Images
Навіть деякі з найтривліших солдатів України знайшли моменти радості подалі від боїв
Валерія Деменко
Починаючи з 2016 року, Валерія Деменко хронізувала роботу Державної служби надзвичайних ситуацій України (DSNS) у регіоні Північно-Східного Сумі, і вона зараз приєднується до рятувальних груп, розміщених до районів, що потрапили під час російських обстрілів.
“Це завжди важко … ти ніколи не знаєш, яка небезпека тебе чекає. Особливо важко, коли житлові будівлі потрапляють під напад”.
Один момент, вигравіровану на її пам’яті, передбачав вражаючий образ, представлений у розповіді в березні 2024 року, де було показано працівників надзвичайних ситуацій на місці п’ятиповерхової будівлі, яка розвалився після російських обстрілів, жителі ще всередині.
Валерія Деменко/DSNS
Відповідачі DSN часто спочатку на сцені після ракетних ударів по будівлях та інфраструктурі
Валерія згадує, як працівники екстреної допомоги відвідували сайт чотири дні прямо. Вони знайшли чотирьох загиблих, але ніколи не одужали тіло зниклої дівчини.
“На одному з верхніх поверхів була лялька … це означало, що там живе дитина, і, можливо, було більше”.
Хоча всі її колеги емоційно розтягнуті, вона хоче, щоб світ бачив їхню роботу: “Ми даємо кожну останню унцію сил, щоб задокументувати злочини Росії проти мирних українців”.
Валерія Деменко/DSNS
Деменко згадує один жахливий обшук, коли чоловік “втратив сім’ю за одну секунду”, після того, як російські ракети потрапили в житлову будівлю в місті Сумі в жовтні 2024 року
Олександр Ермоченко
Олександр Ермоченко провів останні 11 років, документуючи війну України як фотожурналіст у східному донецькому регіоні.
Він часто повідомляв на території, що контролюється російською мовою, і “ніколи не думав, що я фотографую війну в своєму домі”.
“Страх на обличчі власника знищеного будинку однаковий з обох боків фронту. Завжди важливо показати, що кров має однаковий червоний колір”.
BBC має менший доступ до фотожурналістів, які повідомляють з Росії, оскільки Кремлін обмежує доступ до міжнародних журналістів, а російські новинні агенції значною мірою є державними.
BBC підійшов до Росії фотографа, щоб внести свій внесок у цю історію, але не отримав відповіді.
Олександр Ермоченко/Reuters
Ця фотографія за три дні до повномасштабного вторгнення Росії показує проросійських активістів, які святкують рішення Росії претендувати на донець як незалежну організацію
На вищенаведеному малюнку Ермоченко зняв юридичних проросійських активістів 21 лютого 2022 року після того, як Володимир Путін оголосив своїм східним регіоном незалежним. Він був опублікований як частина висвітлення BBC цього доленосного моменту.
Він описує, як з’явилася фотографія “випадково” – потужне нагадування про потенційний вплив рішення фотографа в секунду підняти камеру.
Олександр Ермоченко/Reuters
Театр Маріуполя був обстріляний російськими військовими літаками, переповнюючи сотні людей
Україна заявила, що 300 людей загинули, коли в березні 2022 року російські літаки бомбардували театр Маріуполя.
Наступного місяця Олександр Ермоченко захопив цей образ, представлений у доповіді Уго Бачеги, в якому фотограф передає наслідки різанини разом із повсякденним життям.
“Знищення було абсолютним,-згадує він,-з знищеними дев’ятиповерховими будівлями, схожими на голлівудський набір. Але вони справжні, і нещодавно населені люди”.
“Найдивніше було те, що життя тривало, незважаючи на боротьбу на сусідніх вулицях. Люди виглядали спокійно, але насправді вони були глибоко шоковані тим, що відбувається”.
Олександр Ермоченко/Reuters
Атомна електростанція Zaporizzhia залишається ключовою ціллю протягом усієї війни, яка була вилучена Росією в березні 2022 року
Це фото, яке використовується в нашій живій звітності про обстріл ядерної установки Запоріжжя в листопаді 2022 року, ілюструє труднощі у сфотографуванні війни.
“Зображення рослини в той час були рідкісними”, – каже Ермоченко. “Він постійно знаходиться під охороною, хоча самі солдати ідеально ілюструють ситуацію”.
Незважаючи на виклики, з якими стикаються з ним та його колеги, він каже, що “війна – це не лише частина моєї професійної кар’єри, але й велику частину всього мого життя … незалежно від того, наскільки це не важко, я продовжу”.
Аліна Смотко
Аліна Смьоко/Reuters
Аліна Смутко захопила цю сцену офіцера білих ангелів, яка звернулася до жителя Торека до зустрічного російського нападу в липні 2024 року
Базуючись у Києві, Аліна Смутко розуміє вплив цієї війни через свою роботу як фотожурналіст та з особистого досвіду.
“Я пережив російські ракети та напади на безпілотники на місто майже три роки без зупинки. За цей час я постійно переживав за своїх батьків, дитини, друзів та колег”.
Їй пощастило, що її дім недоторканий, а її близькі живі, після того, як стали свідком ракетного нападу на її сусідство з вікна спальні.
Аліна Смьоко/Reuters
Російські ракети потрапили на рідне місто Президента Володиміра Зеленського в Крайві Ріх у червні 2023 року, витіснивши багатьох жителів з квартир, які потрапили в страйки
Спочатку вона та її друзі та родина щодня перевірятимуть один одного після повномасштабного російського вторгнення.
Але частота нападів змусила мешканців навчитися жити з війною та підтримувати максимально звичайне життя.
Плата за її професію була важкою.
“Ми бачимо, як наші колеги – зокрема фотожурналісти – були вбиті або поранені під час цього вторгнення. Ми втратили одного з членів нашої команди, а інший колега – погано поранення д. “
Аліна Смьоко/Reuters
Повітряні попередження про повітря часто змушують людей укритись на станціях метро Києва – цей мешканець сидить перед фрескою, що зображує внутрішню частину театру
Смутко намагається не “переосмислити” те, що вона робить, але вважає, що важливо поділитися наслідками війни зі світом.
“Я думаю, що це якось допомагає, але я не вірю в ідею, що картина може зупинити війну. Якби це могло, ми б не втратили тут багато життів”.
“Я все ще вважаю, що документування важливе. Тому що якщо щось не сфотографувалося, це не сталося”.
“Ця робота повинна бути виконана … Я просто роблю все можливе”.
На верхньому зображенні показано члена надзвичайних служб, що відвідують пожежу, що виникає внаслідок російського страйку на газовій депо, поблизу кордону на північному сході Сумі в травні 2024 року.